Чи можна годувати домашніх тварин сирим м'ясом?

1. Що таке сира м'ясна дієта?
2. Годування тварин сирим м'ясом: можливі недоліки такої дієти
3. Безпека сирої м'ясної дієти
4. Як годування вихованців сирим м'ясом впливає на безпеку їхніх власників?
5. Які проблеми можуть виникнути у вихованців на сирій м'ясній дієті?
6. Наскільки повноцінною є сира м'ясна дієта для тварин?
7. Переваги сирої м'ясної дієти для тварин
8. Висновки: чи можна давати котам та собакам сире м'ясо?

Еволюція свійських тварин відбувалася за її харчуванні переважно здобутим м'ясом. Виробництво спеціалізованих кормів для вихованців почалося лише в останньому столітті. При цьому багато власників продовжують годувати котів і собак сирим м'ясом, і такий раціон, на їхню думку, має чимало позитивних властивостей: підтримує імунітет та знижує частоту багатьох хронічних хвороб, у тому числі ожиріння, діабету, алергічних захворювань, сечокам'яної хвороби кішок, артриту та онкології. Але давайте спробуємо розібратися, які насправді недоліки та переваги такого харчування і чи справді можна давати вихованцям сире м'ясо.

Що таке сира м'ясна дієта?

Така дієта передбачає використання сирих м'ясопродуктів для годування тварин (собак або кішок), що живуть у домашніх умовах. При цьому для годування можуть використовуватися фрагменти як диких тварин, так і худоби (ссавців, птахів, риб), а саме їх скелетні м'язи, а також внутрішні органи та частини кістяка.

Сира м'ясна дієта може бути двох видів:

• Комерційною. Це пропозиції від компаній, які продають харчування для домашніх тварин. Така дієта може включати свіжу, заморожену або сублімовану їжу, яка є збалансованою за поживністю та повноцінною. Додатково такі компанії можуть пропонувати так звані премікси, які стають джерелом різних вітамінів та мінералів, і використовуються як добавка до м'яса, щоб раціон був повноцінним.
• Домашньою. Така програма харчування організовується самим власником кота чи собаки, вона має на увазі використання одного з режимів годівлі, який розробляють вчені чи ветеринари. Організація домашньої м'ясної дієти часто має на увазі ротацію інгредієнтів для адекватного надходження в організм вихованця всіх необхідних йому амінокислот, незамінних жирних кислот та інших нутрієнтів.

Годування тварин сирим м'ясом: можливі недоліки такої дієти

Вчені виділяють 3 основні фактори ризику, які корелюються із сирим м'ясним раціоном. Серед них:

• загальна поживна повноцінність раціону;
• можливість виникнення проблем зі здоров'ям через вживання сирих кісток (в т.ч. переломів зубів чи пошкоджень травного тракту);
• попадання в організм вихованця патогенних мікроорганізмів (за відсутності повноцінної термічної обробки м'яса вони не знищуються).

Найчастіше фахівці ветеринарної практики наголошують на проблемі безпеки такого харчування.

Безпека сирої м'ясної дієти

Основна небезпека вживання тваринами сирого м'яса полягає у високому ризик інфікування патогенами. Адже така їжа, незалежно від того, призначена вона для людей або пропонується відразу для домашніх вихованців, буває забрудненою різними мікроорганізмами, у т.ч. сальмонелою, кишковою паличкою або кампілобактеріями. Такі збудники можуть потрапляти в м'ясо на різних етапах його обробки, починаючи від забою та закінчуючи потрошенням та фабричною упаковкою. І заморозка не сприяє їхньому знищенню.

Вчені опублікували кілька звітів про виявлення сальмонели та інших небезпечних бактерій у комерційному кормі та домашніх продуктах (йдеться про сирі м'ясопродукти). У цьому поширеність сальмонели у комерційних продуктах коливалася лише на рівні 20-48%.

Дослідження фекалій екзотичних кішок часто показують наявність у них сальмонели. Зокрема, лабораторні дослідження підтвердили, що сальмонела виявляється у 94% зразків екскрементів великих кішок, що знаходяться у зоопарках чи приватних колекціях. При цьому на момент дослідження всі особини були клінічно здорові, а як харчування отримували сиру конину та курку. Дослідження фекалій домашніх кішок показує наявність сальмонели у фекаліях 0-18% клінічно здорових особин. При цьому варто відзначити, що такі значення ґрунтуються на дослідженнях однієї фекальної проби за раз, відповідно, є ймовірність ще більшого поширення даної бактерії, адже її виділення та культивація викликає певні складнощі. Для виключення сальмонельозу необхідне проведення трьох негативних аналізів калу. А сприйнятливість тварин до інфекції та тяжкість її перебігу визначається безліччю факторів, у т.ч. вірулентність штаму бактерії, що інфікує дозою, а також резистентністю носія.

До факторів резистентності належить вік тварини, її імунний статус, наявність стресів, вживання гормональних препаратів та хронічні проблеми зі здоров'ям. Хоча кішки можуть хворіти на сальмонельоз без явних клінічних симптомів, зустрічаються повідомлення про виникнення симптомів хвороби, а також летальних наслідків серед котів і собак в результаті сирої м'ясної дієти.

Одне дослідження, спрямоване на аналіз десяти сирих домашніх раціонів для собак, виявило, що у 8 із них були присутні сальмонели. Також зустрічається значна кількість повідомлень про сальмонельоз собак (в т.ч. хортів, їздових, сторожових) та котів на тлі вживання інфікованого сирого м'яса, така інфекція навіть призводить до загибелі тварин від сальмонельозного сепсису. Подібна поширеність інфекції не дивує, оскільки сальмонели досить часто виявляються і в тому сирому м'ясі, яке призначене для вживання людей. Зокрема дослідження сирої курки, яка була куплена в американських роздрібних магазинах, показало, що такі бактерії виявляються в 21-44% зразків.

Але крім сальмонели, сирі м'ясопродукти для годування тварин можуть бути заражені іншими бактеріями, а також різноманітними паразитами. Та ж кишкова паличка, яка є у складі нормального мікробіома травного тракту всіх ссавців, може бути представлена ​​у вигляді деяких штамів, небезпечних для людей і тварин. Зокрема, цитотоксичні штами цієї бактерії (наприклад, E. coli 0157:H7) здатні призвести до розвитку геморагічної (кривавої) діареї та є дуже вірулентними. Ймовірність інфікування сирого м'яса або птиці, призначених для людей, багато в чому залежить від типу інфекційного агента, виду тварини, а також особливостей обробки сирого м'яса. Зокрема, у сирій яловичині, яка продається для людей, вміст E. coli 0157:H7 коливається в межах 0-28%. У великої рогатої худоби, як правило, у фекаліях міститься значна кількість кишкової палички, при цьому штам 0157:H7 виявляється у кожної четвертої особи при забої. Однакові фекальні штами E. Coli виявляються як на виробництві, так і у свіжому сирому м'ясі та продукції на його основі.

Зараження патогенними мікроорганізмами характерне й у комерційного харчування. Такі товари доводилося багато разів відкликати з ринку через інфікування сальмонелою. Зокрема, на 28 відгуків та висунутих попереджень про недостатню безпеку у зв'язку з виявленим або можливим інфікуванням комерційних кормів бактеріями сальмонели 17 довелося на сухі екструдовані корми, 1 — на їжу сирої м'ясної дієти, і 11 — на сирі або неякісно оброблені лаком , свинячі вуха). Зараження комерційного корму бактеріями та різними хімічними речовинами призвело до суттєвої захворюваності та високого рівня смертності серед свійських тварин. У 2007 р. багато вихованців загинуло через зараження харчування меламіном разом із ціануровою кислотою. Згідно з попередніми підрахунками, через вживання такої їжі в Північній Америці до 39 тисяч тварин могли отримати ниркову недостатність.

Серед інших причин, що викликали необхідність відкликання комерційних кормів, є надмірний вміст вітаміну Д, нестача тіаміну та потрапляння в продукт мікотоксинів.

Ще вчені висловлювали побоювання щодо виникнення ниркового синдрому Фанконі внаслідок вживання собаками в'ялених ласощів із курки, які вироблялися у Китаї. Після гучного скандалу з меламіном на законодавчому рівні було ухвалено рішення щодо посилення процесу відкликання всіх продуктів харчування. Згідно з новим законом FDA виробнику необхідно протягом доби після виявлення розумної ймовірності потенційної небезпеки їжі для здоров'я або життя споживачів (тварини та/або людей) скласти звіт у FDA.

Прихильники сирої м'ясної дієти стверджують, що травний тракт здорових домашніх вихованців може переносити різноманітну сиру м'ясну їжу завдяки рясній шлунково-кишковій флорі, а також невеликій довжині кишечника. Однак незважаючи на те, що кишечник як собак, так і кішок істотно коротший за людський, це ніяк не впливає на ризик інфікування.

Зараження паразитами є ще одним небезпечним фактором при дотриманні м'ясної сирої дієти. Кішки – фінальні господарі для токсоплазми. Брадизоїти такого паразита формують цисти у різних тканинах, найчастіше їх мішенями стають м'язи. Якщо кішка ковтає цисти, у неї може розвинутись системна інфекція, яка згодом може передатися кошеням (як трансплацентарно, так і з молоком), збільшуючи ризик захворюваності та летальності. Згідно з одним випробуванням у кішок, які отримували сирі м'ясопродукти, сіркопревалентність антитіл до токсоплазми досягала 53%, якщо порівнювати з 23% у вихованців, які харчувалися комерційними термообробленими кормами. У собак вживання сирої м'ясної продукції збільшує ризик виникнення неоспорозу - ймовірність виникнення такого захворювання особливо висока у щенят до півроку, інфікування призводить до паралічу задніх кінцівок.

Як годування вихованців сирим м'ясом впливає на безпеку їхніх власників?

Використання сирого м'ясного раціону – це серйозний фактор ризику для власників домашніх тварин. М'ясо може бути інфіковане патогенними мікроорганізмами (кишковою паличкою, сальмонелою, кампілобактером, листериями), а також містити різних паразитів (токсоплазму та трихінели). Інфікування людини може статися при безпосередньому контакті з такими продуктами, так і при контакті з посудом, мискою та територією потенційного фекального забруднення. Патогенні бактерії, які були виділені з сирої їжі домашніх вихованців, були абсолютно ідентичні тим патогенам, які виявлялися в їх фекаліях, а потім і у власників, а також у членів сім'ї. Найбільшого ризику інфікування піддаються діти різного віку, а також вагітні, люди похилого віку та люди зі зниженим імунітетом.

Як правило, захворюваність людей на сальмонельоз викликана контактом із забрудненою їжею. Однак відомі випадки, коли хвороба розвивалася при прямому чи непрямому контакті з вихованцем. Як ми вже говорили вище, сальмонели можуть залишатися в організмі як представники транзиторної мікрофлори і не провокувати виникнення хвороби. Тому носіями інфекції можуть бути і домашні вихованці, і люди. І фактором ризику виникнення сальмонельозу у людей є безпосередній контакт з інфікованими вихованцями, а також безсимптомними носіями інфекції та їх виділеннями (фекаліями). Декілька експериментів підтвердило, що собаки на сирій м'ясній дієті схильні до ризику інфікування фекалій сальмонельозом — сальмонели виявляються у 3-50% тварин на такому харчуванні. Одне дослідження показало, що одноразове вживання зараженої їжі комерційного виробництва призводить до виділення сальмонели у 7 із 16 тварин.

У кішок збудник сальмонельозу може виділятися з фекаліями протягом 3-6 тижнів, а при виникненні клінічних проявів інфекції – до 14 тижнів. Якщо кішка інфікована сальмонелами, значна кількість бактерій знаходиться у неї в ротовій порожнині. Внаслідок регулярного вилизування їхня вовна також стає сильно обсімененою. При цьому такі вихованці довго та тісно контактують із власниками, що стає причиною прямого чи непрямого інфікування зоонозними організмами. Вчені висловлюють особливе занепокоєння через зростаючу захворюваність на бактерії сальмонела, які відрізняються резистентністю до антибіотиків. Через сильну вірулентність і здатність провокувати тяжкі хвороби, які не піддаються антибіотикотерапії, такі патогени вже зараз стають серйозною проблемою у сфері контролю та забезпечення безпеки харчових продуктів. Внаслідок кількох досліджень такі мультирезистентні штами сальмонели виявлялися у худоби, а також кішок, собак, птахів. Ці дані викликають серйозне занепокоєння та сумнів у доцільності годівлі вихованців сирим м'ясом.

Інші патогени також можуть становити небезпеку для людей, які контактують зі своїми вихованцями, здатними виділяти бактерії. Існує документальне підтвердження передачі кишкової палички E. coli 0157:H7 від собаки з повною відсутністю клінічних проявів до людини. Також небезпеку становлять токсоплазми, особливо для жінок у період вагітності. Хоча токсоплазмоз у людини найчастіше виникає після вживання м'яса, яке пройшло недостатню термічну обробку, або їжі, яка контактувала з сирим м'ясом, існує ризик передачі хвороби та від кішок, калові маси яких містять ооцисти. Вихованці, які заразилися нещодавно, виділяють ооцисти протягом мінімум 3 тижнів після інфікування. Відповідно, людина може заразитися при збиранні в лотку. І якщо інфікування відбувається під час вагітності, є ризик викидня, передчасних пологів чи тяжких неврологічних вад розвитку.

Для зниження ризику передачі бактеріальних патогенів від домашніх вихованців, які отримують сиру м'ясну дієту, необхідно:

• ретельно мити руки після контактів з їжею вихованця, а також після ласок тварини та збирання фекалій;
• зберігати сирі продукти замороженими, виконувати розморожування у герметичному контейнері та уникати повторного заморожування;
• регулярно проводити дезінфекцію поверхонь та посуду вихованця.

Які проблеми можуть виникнути у вихованців на сирій м'ясній дієті?

Крім тих проблем зі здоров'ям, про які ми вже говорили вище, м'ясна їжа з кістками може стати причиною переломів зубів, а також травм травного тракту. Кістки здатні спровокувати непрохідність кишечника, а також викликати перфорацію різних частин шлунково-кишкового тракту (починаючи від стравоходу і закінчуючи товстою кишкою). Згідно з даними статистики, у кішок і собак, які потрапляли до ветеринара з сторонніми тілами в стравоході, частки кісток виявлялися у 30-80% випадків. При цьому зустрічається думка, що сирі кістки є більш безпечними, ніж варені. Але ця теорія не має жодних підтверджень.

Нещодавно вчені виявили ще один потенційно несприятливий наслідок для здоров'я тварин, пов'язаний із сирою м'ясною дієтою. Автори дослідження виявили 12 собак, у яких у крові був підвищений рівень тироксину (при цьому 6 особин мали клінічні прояви гіпертиреозу), що було спричинено саме вживанням сирого м'яса. Після корекції дієти показники тироксину повернулися в норму, що дає привід для сумнівів щодо доцільності годівлі тварин сирою м'ясною дієтою.

Наскільки повноцінною є сира м'ясна дієта для тварин?

Дослідження американських вчених від 2001 р. виявило, що всі випробувані вченими домашні або комерційні дієти на основі сирих м'ясних продуктів мали значні харчові дисбаланси, що могло серйозно несприятливо впливати на стан здоров'я вихованців. Зокрема, така їжа відрізнялася дисбалансом фосфору та кальцію, вкрай низьким рівнем вітамінів А та Е, а також надмірною кількістю вітаміну Д. Було виявлено навіть випадок вітамін Д-залежного рахіту першого типу, а також аліментарного гіперпаратиреозу – такі проблеми зі здоров'ям були виявлені у зростаючий собака отримує комерційну сиру м'ясну дієту.

Недавнє дослідження європейських учених, спрямоване на аналіз вмісту 12 поживних нутрієнтів у 95 різних видах домашньої сирої м'ясної дієти (склад розраховувався відповідно до даних, отриманих від власників), також підтвердило серйозні дисбаланси таких поживних речовин. Відповідно, можна зробити висновки про те, що як комерційна сира м'ясна дієта, так і домашні раціони можуть мати багато серйозних недоліків у питанні вмісту поживних речовин.

Вчені провели три великі дослідження, спрямовані на оцінку балансу поживних речовин широкодоступних домашніх раціонів. У двох із них брали участь тварини із захворюваннями, які загалом отримували 94 різних раціони, і жоден з них не мав повноцінної збалансованої концентрації корисних нутрієнтів. А третє дослідження було спрямоване на оцінку 200 рецептів для здорових вихованців. Воно також показало, що в 95% рецептів як мінімум один незамінний нутрієнт містяться в кількості, меншій за мінімально допустиму, при цьому 84% рецептів характеризувалися множинними дефіцитами.

Переваги сирої м'ясної дієти для тварин

Годування собак та кішок сирою м'ясною дієтою, згідно з даними власників, має безліч переваг у порівнянні з використанням термічно обробленої їжі. Зокрема, серед заявлених переваг є покращення стану шкіри та вовни, гарна засвоюваність їжі, а також зниження поширеності багатьох хвороб. Однак ці дані ґрунтуються на особистій думці, а не на наукових дослідженнях.

Прихильники сирої м'ясної дієти запевняють, що така їжа є оптимальною для хорошого здоров'я та відмінного самопочуття тварин, тому що протягом усього процесу еволюції кішки та собаки отримували природну сиру м'ясну дієту. Логічно можна припустити, що це може бути ідеальним варіантом харчування. Прихильники теорії про користь сирої м'ясної дієти стверджують, що термічно оброблена їжа не підходить домашнім тваринам. Кішки є облігатними м'ясоїдними і мають виражений мисливський інстинкт. У дикій природі вони отримують різноманітне харчування, зокрема їдять ссавців, рептилій, різних птахів і навіть комах. У той же час собаки давно пристосувалися до всеїдного раціону, вони можуть їсти рослинну та тваринну їжу, щоб задовольнити всі потреби організму в поживних нутрієнтах.

Собаки, на відміну кішок, зазнали більш різноманітного тиску відбору, відповідно, вони мають масу фенотипічних відмінностей від своїх предків (вовків). В результаті недавнього дослідження підтвердилося, що є 36 областей геному, різних у вовків та собак. При цьому 10 таких областей безпосередньо пов'язані з травленням крохмалю, а також обміном жирів. Автори даного дослідження зробили висновки, що такі генетичні дослідження безумовно вплинули на здатність собак до перетравлення крохмалю та жирів, а також внесли певну роль в одомашненні таких тварин.

Незважаючи на те, що у кішок вуглеводи засвоюються практично на 100%, підвищена концентрація вуглеводів у дієті є для них не найоптимальнішою, що пояснюється нижчою концентрацією ферментів (зокрема панкреатичної та кишкової амілази), а також малою активністю глюкокінази (це гліколітичний). фермент, необхідний високовуглеводних навантажень). Внаслідок таких метаболічних адаптацій вчені припустили, що годування домашніх кішок високовуглеводним комерційним харчуванням може стати причиною ожиріння та діабету у вихованців.

Одна з часто згадуваних переваг сирої м'ясної дієти - збереження всіх активних травних ферментів в їжі в недоторканому стані, що може поліпшити засвоюваність і біодоступність такого харчування. Однак вчені стверджують, що білкові ферменти при попаданні в шлунок денатуруються і, відповідно, інактивуються під впливом соляної кислоти та пепсину. У здорових тварин з нормальною функцією підшлункової залози всі ферменти, які потрібні для травлення їжі, синтезуються в травному тракті. Наскільки руйнуються ферменти в шлунку, вчені поки що не можуть сказати, проте терапія екзокринної підшлункової недостатності шляхом споживання сирої підшлункової (наприклад, свинячої) є звичайною практикою. Дослідження, спрямоване на порівняння ефективності сирої підшлункової свинячої та препарату панкреатичного ферменту у собак показало, що сирий продукт забезпечив значне відновлення ліпази (на 39,1%), в той час як комерційна добавка дала 26,2%. Вчені заміряли активність ферментів підшлункової в тонкій кишці собаки, та їх рівень був вищим, ніж у тварин із субклінічною екзокринною недостатністю ПЗ.

Згідно з результатами кількох досліджень, сира м'ясна дієта показала покращену засвоюваність, ніж термічно оброблена їжа. Зокрема, вчені вивчили засвоюваність такої їжі у диких та домашніх кішок. З'ясувалося, що суха речовина, а також енергія із сирої м'ясної дієти засвоюється на 10% краще, а сирий білок — на 15% краще (порівняння проводилося з екструдованим кормом). В іншому дослідженні вчені порівнювали засвоюваність комерційного сирого м'яса з перетравністю екструдованого раціону у предка домашньої кішки. І тут сирий протеїн засвоювався краще на 8%. Ще один експеримент показав, що при годуванні сирою м'ясною дієтою кошенят і дорослих котів спостерігалося краще засвоєння сухої речовини (на 7-10%), органіки (на 5-8%), протеїну (на 6-10%) та енергії (на 3 -6%) порівняно з годуванням консервованою термічно обробленою їжею.

Як ще одну перевагу сирої м'ясної дієти прихильники такого харчування висувають поліпшення травлення, якості випорожнень і різноманітності мікробів кишечника. Одне дослідження підтвердило, що вихованці на такій дієті демонстрували більшу бактеріальну різноманітність у калових масах, порівняно з собаками, які отримували звичайну оброблену їжу. Така ж картина спостерігалася і у кішок - кошенята, вирощені на сирій м'ясній дієті, демонстрували візуально кращу якість випорожнень, ніж вихованці, які отримували комерційно приготовлений корм.

Отримані переваги різноманітності кишкових мікробів вивчені не до кінця, проте дослідження його впливу на здоров'я тварин та людей зростають у геометричній прогресії. Було підтверджено, що кишкові мікроби глибоко впливають на різні системи організму. Зокрема, є свідчення про перевагу різноманітності мікробіома кишечника у собак: тварини з хронічними ентеропатіями отримують користь від трансплоантації фекалій.

Також є дані, що сира м'ясна дієта здатна знижувати маркери запалення та приносити користь вихованцям з атопічним дерматитом. Деякі правдоподібні твердження показують, що вона може принести користь і зубам собак, проте для остаточного підтвердження такої інформації потрібні контрольовані та рецензовані дослідження.

Відомо, що в процесі виробництва корму білки та амінокислоти зазнають значних фізичних змін. Це обумовлено застосуванням тепла, тиску та води. Такі фактори можуть впливати на травлення протеїну, а також біодоступність амінокислот. Важливу роль відіграють інгредієнти, температурні показники і тип обробки (в т.ч. консервування, екструзія, заморожування, сублімація). p align='justify'> Ще білки при виробництві корму можуть вступати в хімічну реакцію з іншими компонентами їжі, в т.ч. цукрами, жирами, окислювачами та іншими добавками. У зв'язку із застосуванням високої температури для виробництва комерційного сухого або вологого корму білки зазвичай денатурують, що призводить до втрати ними вторинної та третинної структури. В результаті обробки біодоступність протеїнів може збільшуватись, такий ефект дає розщеплення колагену, а також посилення впливу ферментів травного тракту. Однак обробка може негативно позначатися на доступності амінокислот через протеоліз, зшивання білків, а також амінокислотної рацемізації. На доступність амінокислот також впливають білково-поліфенольні реакції, процес окислення та реакції Майяра, які пояснюють найважливіші втрати біодоступності амінокислот.

Незважаючи на те, що теплова обробка здатна негативно впливати на тваринні білки, їй під силу покращити біодоступність рослинних білків шляхом денатурації факторів, що перешкоджають перетравленню. Зокрема, бобові мають у своєму складі інгібітори травних ферментів, які ускладнюють перетравлення білка та зменшують його біодоступність. Внаслідок термічної обробки ці інгібітори піддаються денатурації і білок стає більш біодоступним.

Завдяки покращеній засвоюваності у товстій кишці тварин утворюється менший обсяг хімусу, відповідно, знижується і кількість фекалій. Експерименти в порівнянні з м'ясною дієтою та термічно обробленим кормом, на які ми посилалися трохи вище, підтверджують, що при годівлі сирим м'ясом спостерігається зниження кількості фекалій. Багато власників сприймають таке явище як позитивний знак. Незважаючи на те, що неперетравлені вуглеводи (клітковина) приносять користь травному тракту, не засвоєний білок стає причиною підвищення різних сполук у товстій кишці (в т.ч. аміаку, фенолів та ін.), які здатні збільшувати ризик розвитку онкології. Однак на сьогоднішній день немає досліджень, які б підтверджували шкоду неперетравленого харчового білка для здоров'я кишківника собак чи кішок.

Нерідко прихильники сирої м'ясної дієти говорять про те, що таке харчування покращує імунну функцію. Декілька експериментів підтверджують, що сире м'ясо, одержуване домашніми кішками протягом 2,5 місяців, призводить до значного підвищення синтезу лімфоцитів та імуноглобулінів. Однак при цьому у кішок, які отримували таке харчування, у фекаліях було виявлено сальмонели. Тому можна зробити логічний висновок, що посилена вироблення імунних клітин пояснюється саме вищим мікробним навантаженням (у вигляді патогенів і продуктів їх розкладання), а також зміною кишкової мікрофлори. Це дослідження не показало значних відмінностей між герпес-специфічними титрами в крові після імунізації або характеристиками вродженої імунної відповіді у особин, які отримували сиру м'ясну дієту або комерційні консервовані та/або термічно оброблені продукти.

Якщо білок піддається термічній обробці, це може впливати на його алергенні ділянки, і цей фактор може бути дуже важливим для тварин із харчовою алергією. Антитіла імунної системи розпізнають та вступають у взаємодію зі специфічними зонами білка (його епітопами). У природному стані білки утворюють компактні третинні структури, особливості яких залежить від амінокислотного складу. Завдяки тривимірності деякі епітопи залишаються похованими всередині структури, інші розташовуються зовні неї. В результаті теплової обробки третинна структура оголюється, що призводить до оголення раніше прихованих епітопів. Відповідно, внаслідок нагрівання білок може ставати більш алергенним або менш алергенним (зміни визначаються типом білка, а також особливостями конкретної тварини). Зокрема, у дослідженні, спрямованому на аналіз впливу нагріву на імуногенність консервованого протеїну у кішок, підігрітий молочний білок (казеїн) провокував слинну реакцію антитіл IgA, при цьому сирий продукт такої реакції не викликав. Однак для більш точних висновків щодо впливу промислової термообробки на алергенність білків у їжі для котів та собак необхідні додаткові дослідження.

Вчені провели експеримент для порівняння темпів приросту тварин на сирій м'ясній дієті та комерційному термічно обробленому кормі. З'ясувалося, що вихованці на різних дієтах мали схожі показники зростання, які відповідали вимогам AAFCO (Американської державної асоціації з контролю за кормами). Однак кошенята, які отримували сиру м'ясну дієту, мали знижений рівень альбуміну та підвищений рівень глобуліну, проте відмінності не мали клінічно значущого рівня (показники знаходилися в межах норми).

Висновки: чи можна давати котам та собакам сире м'ясо?

Сложно дать общие рекомендации о возможности кормления питомцев сырой мясной диетой, так как количества научных исследований о целесообразности и безопасности такого питания пока что недостаточно. Однако стоит отметить, что вероятность возникновения инфекционных заболеваний животных и их владельцев является хорошо задокументированной. Поэтому владельцы, которые предпочитают сырую мясную диету для своих животных, должны хорошо осознавать все возможные риски. Также важно учитывать, что большинство домашних диет на основе сырого мяса являются несбалансированными по содержанию питательных веществ, их должен одобрить сертифицированный ветеринарный диетолог.

За последнее столетие в сельском хозяйстве применяются особенно интенсивные методы для получения мяса. Скот выращивается в условиях повышенной плотности поголовья, что существенно увеличивает вероятность заражения мяса, а впоследствие и домашних животных, бактериями и паразитами. Фермерское сырое мясо значительно отличается от пищи, которую получают не одомашненные кошачьи и псовые в результате природной охоты. Однако чтобы получить полную информацию о влиянии продолжительной сырой мясной диеты на микробиом кишечника собак и кошек, их иммуногенность, функции пищеварительного тракта, заболевания и иммунитет, необходимы дальнейшие исследования.